12/04/2023
Слава Україні! Дорогі українці, хочу з вами познайомитися поближче, тому написав для вас свою біографію! Я Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли мені було 9 років, батько — у 11 років. Мене доглядала сестра Катерина.
Восени 1822 року починаю вчитися грамоти у місцевого дяка. Іду наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікаю від нього і шукаю в навколишніх селах учителя-маляра.
В 1828 році я потрапляю в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у мене пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити мене придворним художником. Він віддає свого мене в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний я пробув 1,5 року.
Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою мене і віддав в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва.
Улітку 1836 р. я познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через нього — з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим.
Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили мене з кріпацтва.
Незабаром став студентом Академії мистецтв.
Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів.
25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну.
В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву.
У 1844р. написав гостро політичну поему «Сон» («У всякого своя доля»), ставши на шлях безкомпромісної боротьби проти самодержавної системи тодішньої Російської Імперії.
5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника.
31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва.
Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства.
Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції.
У квітні 1850 мене вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт.
2 серпня 1857 – мене було звільнено з заслання.
Навесні 1858 прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив.
До останніх днів свого життя я перебував під таємним поліційним наглядом.
10 березня 1861 року я помер в Петербурзі. Мене ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перезахований в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів).
Насправді цей пост пишу не я особисто, а люди які захоплюються мною, а я з неба їм допомагаю 🤍
