Sergey Nepeipivo Design, Театральная 42, Kremenchuk (2026)

05/06/2026

В Україні дуже люблять говорити про матеріали. Значно більше, ніж в Європі чи Штатах, наскільки я можу судити з власного досвіду.

«У нас австрійська фурнітура»
«… італійські декори»
«… найкращий шпон»
«…преміальне фарбування»

Але суть, яку не розуміють занадто багато наших людей, полягає в тому, що матеріал сам по собі не приймає рішень.

Тому логіка - матеріал можуть купити будь-які компанії, тож вибір можна робити, спираючись виключно на вартість, не витримує перевірки реальністю.

Бо рішення приймають люди. Й саме від цього залежить результат.

І він справді дуже сильно різниться.

Посередність й майстерність - не в матеріалах, а в людях, які його використовують.

Бо матеріали стали доступними абсолютно кожному. Майстерність - далеко ні.

І цю різницю видно навіть без професійного досвіду в дизайні.

01/06/2026

Від самого початку своєї карʼєри мене не радував той факт, що на всі масштабні обʼєкти з високими бюджетами запрошували не місцевих дизайнерів.

Казали, що в Кременчуці немає справжніх професіоналів.

Тож я й думав, що ставши таким, ця ситуація зміниться. Але насправді причина була й є зовсім в іншому.

Полягає вона в тому, що ти аж ніяк не зможеш побороти.

А присвятивши життя для того, щоб спробувати цю ситуацію перевернути, майже напевно його змарнуєш.

В Кременчуці є справжні фанати дизайну. Періодично вони щось цікаве пропонують нашому ринку. Але майже завжди початковий ентузіазм розбивається об реалії.

Дуже сподіваюсь, колись ця ситуація зміниться. Наприклад, вже згадував про звіт щодо тренду на майбутнє, де кажуть, що в світі люди починають цінувати локальні бренди.

Але згадуючи той шлях, що я пройшов, не впевнений, що молодим дизайнерам варто йти тим самим в цьому ж місті. Бо мабуть, такі зусилля дадуть незрівняно кращий результат десь у великому місті чи взагалі за кордоном.

Тож я думаю про майбутню карʼєру своїх синів.

Вони зростають в середовищі реалізації проєктів. Вже знають, як виглядають й для чого проводяться різні етапи. Обидва задають питання, щоб розібратись. Очевидно, їм ця сфера цікава.

Звісно, все може повернутись якось інакше. Але люди генетично так побудовані, що середовище надзвичайно сильно формує те, якими люди стають.

Тож з великою вірогідністю вони отримають освіту й продовжать мою справу. Бо це найпростіший шлях для них.
А я багато вивчаю людину й так само добре знаю, наскільки люди прагнуть простих шляхів.

Не в сенсі складності самої роботи. А в тому, що з дитинства цей шлях їм знайомий.

Я колись мріяв про те, щоб кременчуцька школа дизайну зʼявилась й мала вагу в світі дизайну. Читав у підручниках з історії мистецтв про різні школи. Й думав, що круто було б, якби таке середовище зʼявилось і в нас.

Мрію про це й досі.

Але от на зараз, навіть не уявляю, що могло б вплинути на моїх синів, щоб вони захотіли змарнувати свій потенціал, знаючи, наскільки більшого зможуть досягнути деінде.

28/05/2026

Коли ми шукали ідею, до концепту тераси для , то досліджували саме ті, які виглядають так, наче вже мають історію. Бо в цього закладу історій (навіть особистих) дуже багато.

Саме тому зупинились на фактурах часу:
- потертість;
- нерівність;
- темрява;
- сліди.

Щоб матеріал, ніби шепотів ці історії, а не кричав.

І потім серед цього, як акцент, додали знак.

Світло - наче хтось залишив повідомлення всередині хаосу часу.

В цій композиції є щось дуже людяне. Адже людина також «слідить» в часі не лише ідеальними моментами.

Тож такий цей концепт. Дуже хочемо, щоб кожен гість відчув, що цей простір вже пережив й надалі переживатиме щось разом із ними.

Бо це дуже про Белфаст.

27/05/2026

Я от дуже раджу дизайнерам вивчати книжки з дисциплін, які стосуються життя людини.

Бо кожна наступна дає мені можливість розказувати якісні й не банальні історії у дизайн концептах. І це речі, які не підглянеш у соцмережах (хіба що в моїх 😀).

Раджу.

Ось ця наприклад дуже аргументована але ж наче не про людину. Але це залежить від того, чи жили люди в один час з неандертальцями. Чи спалювалися. Якщо так, то чи маємо їхні гени. Та як вони працюють.

Спойлерити не буду.

Ось трохи з роздумів автора про те, що таке - бути людиною.

Є такий дослідник з порівняльної психології, Майкл Томаселло. Він порівнював розвиток дитинчат шимпанзе та людей. Й дійшов висновку, що до віку близько 9 - 12 місяців різниці між ними не багато.

А от потім людська дитина починає звертати увагу оточуючих, вказуючи пальцем на все навколо. Й далі розвиває навичку звертати увагу на себе. Це базова людська потреба.

Й автор зі свого боку, як біолог та генетик, думає про те, що це ж мабуть існує певна послідовність в коді ДНК, яка робить цю здатність й потребу в людини. А отже вона важлива.

Так і про інші відмінності людини від тварин.

Загалом цікава книжка від найтитулованішого науковця у цій галузі. Саме він знайшов спосіб секвенувати ДНК неандертальців а наостанок ще й денисівців відокремив.

Може, хтось не знає, та загалом доведено, що люди колись буди не єдиними розвиненими істотами. Просто, виявились більш успішними в довгостроковій перспективі.

26/05/2026

Вже зараз тренд розвертається в зворотньому напрямку, коли все стане більш людяним та апелюватиме до минулого.

Тому в концепті першої електричної Ferrari ми бачимо механічні перемикачі замість сенсорних. І цей тренд поширюватиметься на всі сфери життя.

Люди дедалі ізолюються. Й довіра до чогось локального й зрозумілого стає вирішальною.

Новий звіт Edelman Trust Barometer показав дуже важливу річ:

- люди втомились від шуму, хаосу, конфлікту та перенасичення.

Тож світ заходить у фазу психологічної ізольованості.

Й через це люди починають шукати:
— тишу;
— контроль;
— ясність;
— безпеку;
— простори, де можна нормально думати та дихати.

Тому мені мінімалізм зараз здається “дорослим”.

Справа не у стилі.

Справа у реакції психіки на перевантажений світ.

Справжній дорослий дизайн, як на мене - це коли ти розумієш, як простір впливає на нервову систему людини, на її тривожність, на стосунки, на концентрацію, на відчуття контролю над життям.

Саме тоді дизайн перестає бути декором. Й стає середовищем,у якому людині легше бути людиною.

24/05/2026

Є гарне правило хорошого тону при наданні комерційної пропозиції, яке дуже круто допомагає у продажах.

Треба завжди пропонувати три варіанти, а не один.

Бо єдиний варіант - це не вибір, а навʼязування. Чи щось типу такого, що хочеш бери, не хочеш, йди далі.

А три варіанти - це цілісне розуміння, що можна отримати в різних бюджетах.

Тоді Замовник обирає усвідомлено, розуміє за що платить й має можливість усвідомлювати цінність.

Й загалом, давати вибір - це прояв поваги до Замовника.

Я часто зіткаюсь з ситуацією, коли звертаюсь наче до професіоналів свого напрямку, навіть попереджаю, що Замовникам необхідно запропонувати мінімум два варіанти. Але навіть на такий запит отримую один варіант.

І це дуже й дуже не професійно.

15/05/2026

Думаю, сприйняття краси потребує досвідченості. В сенсі кількості моментів, коли ти бачив щось по-справжньому сильне.

Щось таке, після чого важко повертатись до випадкових рішень.

Бо чим більше людина бачить справді хорошого — тим точніше починає відчувати різницю.

Але є одна річ, яка мені дуже подобається.

Навіть якщо людина ніколи не вивчала дизайн, не знає стилів і не може пояснити, чому їй щось подобається — перед чимось по-справжньому красивим вона все одно зупиняється й відчуває щось всередині.

Можливо, це найточніший критерій хорошого дизайну.

11/05/2026

Для дизайнерів відвідування заходів в рамках Ukrainian Design Week — частина роботи.

Бо дуже мала ймовірність того, що хороший дизайн можливо створювати в ізоляції.

Потрібно бачити:
- як змінюється світ;
- як люди реагують на простір;
- які рішення справді викликають емоції;
- а які — просто намагаються бути модними.

І найцікавіше в таких подіях навіть не самі експозиції.

А люди.

Більшість учасників, яких ми бачимо тут, щойно повернулись зі світових виставок.

Разом із новими матеріалами, технологіями та формами вони привозять головне — досвід.
Розуміння того, куди рухається сучасний дизайн.
Що буде актуальним не один сезон.
І що сьогодні насправді важливо для людини всередині простору.

Тому такі події — більше не про «натхнення».
А про професійну точність.

Бо хороший дизайн народжується там, де є постійний розвиток, спостереження й уважність до змін.

Й ці зміни відбуваються.

Тепер ця подія інтегрована до всесвітньої програми подій. Світові бренди потроху вже зʼявляються.

Не до всіх стендів я підходив, бо бачив там стандартні вироби, яких безліч. Але при тому цікавих експозицій було значно більше. Й вперше помітною став рух деяких виробників стандартних речей до особливих.

Також з року в рік, але цього разу очевидніше, помітний розвиток. Тобто є відчуття й вони підтверджуються результами учасників, що занепад минув.

І наостанок щорічне відвідування дає розуміння того, що зараз, мабуть, останній шанс купувати класні якісні й з особливою естетикою речі за тими ж самими цінами, що й в якісних просте банальних.

Бо від початку цей шлях починався з того, що вартість була нижчою. Далі рух був у сторону експорту. За три світових тури експорт в деяких складає переважну більшість продажів, тому вартість зросла.

Але очевидно, що звертають увагу на класні естетично й якісні речі та купують їх, охочіше за утилітарні. Тож вартість зросте. Зовсім скоро.

Цей розрив стався через те, що в Україні історично склались умови, що успішні бренди орієнтувались саме не кінцевих споживачів. Тих, хто за усе життя купить диван 2-5 разів. Тож від них не було запиту на щось особливе. Особливим їм здається усе.

А потім зʼявились бренди, які вийшли з середовища дизайнерів…

07/05/2026

Взяв у роботу комерційний обʼєкт, де Замовникам радили працювати з іншим дизайнером.

Вони сходили, подивились реалізований обʼєкт й вирішили не слідувати рекомендації.

Ця історія про те, як погано реалізований громадський обʼєкт впливає на подальшу роботу дизайнера.

Бо всім же зрозуміло, що рішення та бюджет визначають результат. І все це залежить від Замовників.

Ще кажуть, що не варто судити дизайнера за портфоліо. Щось є правдиве в цьому.

Але ж бачите, судять.

Бо правда така, що майже ніхто не приходить й не думає про результат, який не сподобався, так:

- може, це через низький бюджет;

- може, Замовник вносив забагато змін;

- може, команда реалізації була слабкою.

Ні.

Просто, громадський обʼєкт - це дуже відповідальна історія для дизайнера. Через що потрібно бути впевненим від самого початку, що ця робота стане прикрасою портфоліо.

А не буде ще довгий час працювати проти тебе.

Навіть, якщо ти не винен.

Так це працює. Бо це не приватне житло, про яке знають не так й багато людей.

“реалізація була слабкою”

“винні підрядники”

Sergey Nepeipivo Design

05/06/2026

01/06/2026

28/05/2026

27/05/2026

26/05/2026

24/05/2026

15/05/2026

11/05/2026

07/05/2026

Address

Telephone

Website

Alerts

Shortcuts

Share

Category