14/10/2025
Вона втікала від війни, від смерті, від щоденної загрози — і знайшла новий дім далеко від рідної землі.
Ірина Заруцька — дівчина, що мріяла жити, творити, дихати без страху та тривоги.
Але смерть знайшла її не вдома, не серед обстрілів, а в чужому місті, у громадському транспорті — тихо, раптово, жорстоко. А люди просто сиділи і дивилися...
Це не просто “випадковий напад” — це провал усіх систем: система безпеки, система правосуддя, система людяності.
Скільки ще життів мають бути знищені, щоб хтось нарешті прокинувся?
She fled the war, fled death, fled the daily threat — and she found a new home far from her native land.
Iryna Zarutska was a young woman who dreamed of living, creating, and breathing without fear or anxiety.
But death found her not at home, not amid the shelling, but in a foreign city, on public transport — quietly, suddenly, brutally. And people just sat and watched...
This is not simply a “random attack” — it’s a failure of every system: security, justice, and basic human decency.
How many more lives must be destroyed before someone finally wakes up?
